год —
ГОД, у, ч., розм., фольк., поет. Те саме, що рік. Старять годи і тяжкі пригоди (прислів'я); Сей Евріал був молоденький, Так годів з дев'ятнадцять мав (І.
Словник української мови у 20 томах
год —
(іноді) час, строк
Словник застарілих та маловживаних слів
год —
ГОД, у, ч., розм., рідко. Те саме, що рік. Сей Евріал був молоденький, Так годів з дев’ятнадцять мав (Котл., 1, 1952, 223); [Марина:] Але ж года твої такі, що не на ярмарок їдеш, Прокопе, а вже порядно, як з ярмарку повертаєш (Корн., II, 1955, 111).
Словник української мови в 11 томах
год —
Год, -ду м. 1) Годъ, Год — великий чоловік. посл. (Борз. у.). Влітку день — год. Ном. № 12555. Ой гуляв, гуляв бідний козак-нетяга сім год і чотирі. ЗОЮР. І. 200. Сім год баба похмілялась, та з похмілля і вмерла. Ном. № 11-461.
Словник української мови Грінченка