голуб’я —
ГОЛУБ’Я́, я́ти, с. 1. Те саме, що голубеня́. Мабуть, не було гнізда, з якого б він [кіт] не потяг голуб’яти (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 66); *У порівн. Удвох собі похожають, Мов ті голуб’ята (Шевч., II, 1953, 170). 2. розм.
Словник української мови в 11 томах