голуб’ятник —
ГОЛУБ’Я́ТНИК, а, ч. 1. Те саме, що голубово́д. Голуб’ятники оглядали голубеня, вихали на руці, щоб воно показало корпус (Збірник про Кроп., 1955, 32); Завзятий голуб’ятник, він міг годинами гасати з малечею по селу за голубами (Гончар, Таврія..
Словник української мови в 11 томах