Значення в інших словниках
-
гонористий —
гонори́стий прикметник розм.
Орфографічний словник української мови
-
гонористий —
Чванливий, чваньковитий, гоноровитий, чванькуватий, гордовитий, р. гонорний, гоноровий, ок. заносистий, сил. ПИХАТИЙ, ЧЕСТОЛЮБНИЙ.
Словник синонімів Караванського
-
гонористий —
-а, -е, розм. Сповнений гонору (у 1 знач.); чванливий, пихатий. || Пройнятий гонором; який виявляє гонор.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
гонористий —
ГОНОРИ́СТИЙ, а, е. Сповнений гонору (у 2 знач.). Тільки що вибухнули з польського боку гармати, як запорожці .. перехопилися за річку і вдарили на блискучих, гонористих ворогів (А.
Словник української мови у 20 томах
-
гонористий —
див. пихатий
Словник синонімів Вусика
-
гонористий —
ЗАРОЗУМІ́ЛИЙ (який тримається, поводиться гордовито, самовпевнено, вважаючи себе в чомусь вищим від інших), ГО́РДИЙ, ГОРДОВИ́ТИЙ, ПОГО́РДЛИВИЙ, ПОГО́РДИЙ, БУНДЮ́ЧНИЙ підсил., ПИХА́ТИЙ підсил., ПИ́ШНИЙ підсил., ЧВАНЛИ́ВИЙ підсил., СПЕСИ́ВИЙ підсил.
Словник синонімів української мови
-
гонористий —
ГОНОРИ́СТИЙ, а, е, розм. Сповнений гонору (у 1 знач.); чванливий, пихатий. З попом, гонористим протоієреєм місцевого собору, при першій прояві з його боку до себе зневаги став «на ножі», примусивши його поводитись чемно (Вас.
Словник української мови в 11 томах
-
гонористий —
Гонористий, -а, -е Самолюбивый, гордый. Такий гонористий став, що й чарки з тобою не вип'є. Правоб.
Словник української мови Грінченка