гонористий

Гонористий, -а, -е

Самолюбивый, гордый. Такий гонористий став, що й чарки з тобою не вип'є. Правоб.

Значення в інших словниках

1. гонористий — гонори́стий прикметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. гонористий — Чванливий, чваньковитий, гоноровитий, чванькуватий, гордовитий, р. гонорний, гоноровий, ок. заносистий, сил. ПИХАТИЙ, ЧЕСТОЛЮБНИЙ.  Словник синонімів Караванського
3. гонористий — -а, -е, розм. Сповнений гонору (у 1 знач.); чванливий, пихатий. || Пройнятий гонором; який виявляє гонор.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. гонористий — ГОНОРИ́СТИЙ, а, е. Сповнений гонору (у 2 знач.). Тільки що вибухнули з польського боку гармати, як запорожці .. перехопилися за річку і вдарили на блискучих, гонористих ворогів (А.  Словник української мови у 20 томах
5. гонористий — див. пихатий  Словник синонімів Вусика
6. гонористий — ЗАРОЗУМІ́ЛИЙ (який тримається, поводиться гордовито, самовпевнено, вважаючи себе в чомусь вищим від інших), ГО́РДИЙ, ГОРДОВИ́ТИЙ, ПОГО́РДЛИВИЙ, ПОГО́РДИЙ, БУНДЮ́ЧНИЙ підсил., ПИХА́ТИЙ підсил., ПИ́ШНИЙ підсил., ЧВАНЛИ́ВИЙ підсил., СПЕСИ́ВИЙ підсил.  Словник синонімів української мови
7. гонористий — Гонори́стий, -та, -те  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. гонористий — ГОНОРИ́СТИЙ, а, е, розм. Сповнений гонору (у 1 знач.); чванливий, пихатий. З попом, гонористим протоієреєм місцевого собору, при першій прояві з його боку до себе зневаги став «на ножі», примусивши його поводитись чемно (Вас.  Словник української мови в 11 томах