гофмаршал —
гофма́ршал іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
гофмаршал —
-а, ч. Придворне звання в ряді монархічних країн; у царській Росії відав постачанням двору.
Великий тлумачний словник сучасної мови
гофмаршал —
ГОФМА́РШАЛ, а, ч., іст. Придворне звання в ряді монархічних країн, а також особа із цим званням; у царській Росії відав прийомами і постачанням двору.
Словник української мови у 20 томах
гофмаршал —
гофма́ршал (нім. Hofmarschall) придворний титул у ряді монархічних країн; як правило, відав двірцевим господарством.
Словник іншомовних слів Мельничука
гофмаршал —
ГОФМА́РШАЛ, а, ч., дорев. Придворне звання в ряді монархічних країн. У царській Росії відав прийомами і постачанням двору. Торкнувши острогами коня, розлючений, поскакав [Олександр] до будинку, де заздалегідь йому були приготовлені покої гофмаршалом графом Толстим (Кочура, Зол. грамота, 1960, 76).
Словник української мови в 11 томах