гребець

Гребе́ць, гребця́; гребці́, -бці́в

Значення в інших словниках

1. гребець — гребе́ць іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. гребець — -бця, ч. 1》 Той, хто гребе веслами. 2》 рідко. Той, хто згрібає що-небудь граблями, лопатою і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. гребець — Весляр  Словник чужослів Павло Штепа
4. гребець — ВЕСЛЯ́Р (той, хто веслує), ГРЕБЕ́ЦЬ рідше; ГОНДОЛЬЄ́Р (на гондолі). Крізь легкий туман над поверхнею води вимальовувався човен з двома веслярами (І. Ле); Побачила (Олеся) недалеко човен з двома гребцями (О.  Словник синонімів української мови
5. гребець — ГРЕБЕ́ЦЬ, бця́, ч. 1. Той, хто гребе веслами. — Ти, Іване, до берега приставай, — крикнув пан до одного з гребців (Мирний, І, 1954, 312); Гребці повинні були пропливти кілька кілометрів вниз по річці (Ів., Вел. очі, 1956, 85). 2. рідко.  Словник української мови в 11 томах
6. гребець — Гребець, -бця м. 1) Работникъ, сгребающій сѣно. Левч. 135. Грин. ІІІ. 128, 129. Хто йде — горох скубне: гребець скубне у жменю; іде косарь і жнець, — нагарбають в кишеню. Г Арт. (О. 1861. III. 95). 2) Гребецъ, лодочникъ. Стор. ІІ. 138. ум. гребчик.  Словник української мови Грінченка