гребець
ГРЕБЕ́ЦЬ, бця́, ч.
1. Той, хто гребе веслами.
— Ти, Іване, до берега приставай, — крикнув пан до одного з гребців (Мирний, І, 1954, 312);
Гребці повинні були пропливти кілька кілометрів вниз по річці (Ів., Вел. очі, 1956, 85).
2. рідко. Той, хто згрібає що-небудь граблями, лопатою і т. ін.
Тут рота косарів є гребцями Йшли битись з косами, з граблями, Ніхто од бою [з троянцями] не цуравсь (Котл., І, 1952, 182).
Словник української мови (СУМ-11)