громадільник —
громаді́льник іменник чоловічого роду, істота розм.
Орфографічний словник української мови
громадільник —
-а, ч., діал. Той, хто згрібає кінними граблями.
Великий тлумачний словник сучасної мови
громадільник —
ГРОМАДІ́ЛЬНИК, а, ч., розм. Той, хто громадить, згрібає скошений хліб, трави і т. ін.; гребець. Влітку вона їздила сама на поле до косарів, до громадільників, до женців і кмітила за ними, як добрий осавула (Н.-Лев., III, 1956, 203).
Словник української мови в 11 томах
громадільник —
Громадільник, -ка м. Сгребальщикъ, гребець граблями. Левч. 135. Косарі і громадільники, напрацювавшись за цілий день.... повечерявши, співають. О. 1861. IX. 176. Багато накосили. Треба три громадільника, щоб громадили. Грин. I. 119.
Словник української мови Грінченка