громадільник

громаді́льник

-а, ч., діал.

Той, хто згрібає кінними граблями.

Значення в інших словниках

1. громадільник — громаді́льник іменник чоловічого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. громадільник — Громаді́льник, -ка; -ники, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
3. громадільник — ГРОМАДІ́ЛЬНИК, а, ч., розм. Той, хто громадить, згрібає скошений хліб, трави і т. ін.; гребець. Влітку вона їздила сама на поле до косарів, до громадільників, до женців і кмітила за ними, як добрий осавула (Н.-Лев., III, 1956, 203).  Словник української мови в 11 томах
4. громадільник — Громадільник, -ка м. Сгребальщикъ, гребець граблями. Левч. 135. Косарі і громадільники, напрацювавшись за цілий день.... повечерявши, співають. О. 1861. IX. 176. Багато накосили. Треба три громадільника, щоб громадили. Грин. I. 119.  Словник української мови Грінченка