1. Великий тлумачний словник сучасної мови

громадільник

громаді́льник

-а, ч., діал.

Той, хто згрібає кінними граблями.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. громадільник — громаді́льник іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. громадільник — Громаді́льник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  3. громадільник — ГРОМАДІ́ЛЬНИК, а, ч., розм. Той, хто громадить, згрібає скошений хліб, трави і т. ін.; гребець. Влітку вона їздила сама на поле до косарів, до громадільників, до женців і кмітила за ними, як добрий осавула (Н.-Лев., III, 1956, 203). Словник української мови в 11 томах
  4. громадільник — Громадільник, -ка м. Сгребальщикъ, гребець граблями. Левч. 135. Косарі і громадільники, напрацювавшись за цілий день.... повечерявши, співають. О. 1861. IX. 176. Багато накосили. Треба три громадільника, щоб громадили. Грин. I. 119. Словник української мови Грінченка