1. Словник української мови в 11 томах

громадільник

ГРОМАДІ́ЛЬНИК, а, ч., розм. Той, хто громадить, згрібає скошений хліб, трави і т. ін.; гребець.

Влітку вона їздила сама на поле до косарів, до громадільників, до женців і кмітила за ними, як добрий осавула (Н.-Лев., III, 1956, 203).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. громадільник — громаді́льник іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. громадільник — -а, ч., діал. Той, хто згрібає кінними граблями. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. громадільник — Громаді́льник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. громадільник — Громадільник, -ка м. Сгребальщикъ, гребець граблями. Левч. 135. Косарі і громадільники, напрацювавшись за цілий день.... повечерявши, співають. О. 1861. IX. 176. Багато накосили. Треба три громадільника, щоб громадили. Грин. I. 119. Словник української мови Грінченка