грюкання —
грю́кання іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
грюкання —
-я, с. Дія за знач. грюкати і звуки, утворювані цією дією.
Великий тлумачний словник сучасної мови
грюкання —
ГУ́РКІТ (протяжні, розкотисті звуки від ударів, падіння тощо), ГУРКОТА́ННЯ, ГУРКОТІ́ННЯ, ГРІМ, ГРИМОТА́ННЯ, ГРИМОТІ́ННЯ, ГРЮ́КІТ, ГРЮ́КАННЯ, ГУ́РКАННЯ, ГРЮКОТІ́ННЯ, ГРЮКАНИ́НА розм., ЯСА́ заст.; ВИ́ГРІМ, ГУРКОТНЯ́ розм., ГУРКОТНЕ́ЧА розм.
Словник синонімів української мови
грюкання —
ГРЮ́КАННЯ, я, с. Дія за знач. грю́кати і звуки, утворювані цією дією. Вона бігла й уявляла собі світло в вікнах, грюкання дверима, охання й лемент (Коцюб.
Словник української мови в 11 томах
грюкання —
Грюкання, -ня с. Стучаніе, грохотаніе.
Словник української мови Грінченка