грюкання

грю́кання

-я, с.

Дія за знач. грюкати і звуки, утворювані цією дією.

Значення в інших словниках

1. грюкання — грю́кання іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. грюкання — ГУ́РКІТ (протяжні, розкотисті звуки від ударів, падіння тощо), ГУРКОТА́ННЯ, ГУРКОТІ́ННЯ, ГРІМ, ГРИМОТА́ННЯ, ГРИМОТІ́ННЯ, ГРЮ́КІТ, ГРЮ́КАННЯ, ГУ́РКАННЯ, ГРЮКОТІ́ННЯ, ГРЮКАНИ́НА розм., ЯСА́ заст.; ВИ́ГРІМ, ГУРКОТНЯ́ розм., ГУРКОТНЕ́ЧА розм.  Словник синонімів української мови
3. грюкання — Грю́кання, -ння, -нню, -нням  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. грюкання — ГРЮ́КАННЯ, я, с. Дія за знач. грю́кати і звуки, утворювані цією дією. Вона бігла й уявляла собі світло в вікнах, грюкання дверима, охання й лемент (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах
5. грюкання — Грюкання, -ня с. Стучаніе, грохотаніе.  Словник української мови Грінченка