грюкати

грю́кати

-аю, -аєш, недок., чим і без додатка.

Створювати сильний грюк, шум під час ударів, поштовхів, коливань і т. ін.

|| З силою стукати, бити по чому-небудь.

Значення в інших словниках

1. грюкати — грю́кати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. грюкати — Грякати, хрьопати, хряпати; (по столу) стукати, стукотіти; грюкотіти, грюкотати.  Словник синонімів Караванського
3. грюкати — див. гриміти; стукати  Словник синонімів Вусика
4. грюкати — БА́ХНУТИ розм. (про постріл, вибух, грім і т. ін. — видати сильний низький уривчастий звук; про вогнепальну зброю і т. ін. — утворити такий звук), ГА́ХНУТИ розм., БАБА́ХНУТИ підсил. розм.; БУХНУТИ розм., ГУ́ПНУТИ розм., ГУ́ХНУТИ розм.  Словник синонімів української мови
5. грюкати — Грю́кати, -каю, -каєш, -кає  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. грюкати — ГРЮ́КАТИ, аю, аєш, недок., чим і без додатка. Створювати сильний грюк, шум при ударах, поштовхах, коливаннях і т. ін. Свистав вітер, грюкаючи віконницями (Фр.  Словник української мови в 11 томах
7. грюкати — Грюкати, -каю, -єш гл. Стучать, грохотать. Не грюкай дверима.  Словник української мови Грінченка