гумор —
[гумор] -ру, м. (на) -р'і
Орфоепічний словник української мови
гумор —
-у, ч. 1》 Доброзичливо-глузливе ставлення до чого-небудь, спрямоване на викриття вад. 2》 Художній прийом у творах літератури або мистецтва, заснований на зображенні чого-небудь у комічному вигляді, а також твір літератури або мистецтва...
Великий тлумачний словник сучасної мови
гумор —
• гумор (англ. humour — настрій, вдача, натура, від лат. humor — волога, рідина) - особливий вид комічного, в якому поєднується зовні комічне трактування предмета зображення з внутрішньою серйозністю.
Українська літературна енциклопедія
гумор —
гу́мор (від лат. humor – волога, рідина) різновид комічного; бачення й відображення смішного в житті в доброзичливому, жартівливому тоні.
Словник іншомовних слів Мельничука
гумор —
Різновид комічного; толерантне (на відміну від сатири) бачення і відображення смішного в людях, ситуаціях, явищах і т.ін.
Універсальний словник-енциклопедія
гумор —
не в гу́морі. У поганому настрої, невеселий, сердитий, засмучений і т. ін. (Пан Маркел:) Не в гуморі я сьогодні, кохана пані (С. Васильченко); Уважаю, що Мирон був не в гуморі, пишучи лист (У. Кравченко). у (до́брому) гу́морі.
Фразеологічний словник української мови
гумор —
ГУ́МОР (художній прийом, заснований на зображенні чого-небудь у комічному вигляді), КОМІ́ЗМ. Жаргонні й діалектні вислови особливо широко застосовуються в гуморі і дають там неабиякий ефект (М.
Словник синонімів української мови
гумор —
ГУ́МОР, у, ч. 1. Доброзичливо-глузливе ставлення до чого-небудь, спрямоване на викриття недоліків; уміння подати, зобразити щось у комічному вигляді. В їх розмові багато гумору та ще й щиро народного, цікавого, сільського (Н.-Лев.
Словник української мови в 11 томах
гумор —
Гумор, -ру м. Юморъ. Левиц. І. (Пр. 1868, 474).
Словник української мови Грінченка