гумор
гу́мор
• гумор
(англ. humour — настрій, вдача, натура, від лат. humor — волога, рідина)
- особливий вид комічного, в якому поєднується зовні комічне трактування предмета зображення з внутрішньою серйозністю. Об'єктом сміху в гумористичних творах є окремі недоліки, вади в суспільному житті, в характері і поведінці людей тощо. Гумористич. ставлення до явищ дійсності і літ. твори, що грунтуються на ньому, передбачають не цілковите заперечення зображуваного, а насамперед усмішку, доброзичливий жарт. В оцінці об'єктів сміху виявляється вдумливе ставлення до предмета зображення і пізнання його прихованої суті. Г. спрямований на вдосконалення людини і сусп. відносин, він вселяє віру в можливість усунення недоладностей. Почуття гумору — важливий елемент худож. таланту письменника, його творчої індивідуальності і стилю, що зумовлює багату й різноманітну емоційну забарвленість Г. (спокійний гумор Ч. Діккенса і О. Генрі, "сміх крізь сльози" М. Гоголя, В. Шукшина, ліричні усмішки Остапа Вишні). Гумористичний комізм рідко буває суто комічним переживанням: часто він поєднується з позакомічними емоціями — зокрема з трагічними і драматичними. Г. буває розважальним, співчутливим, дружнім, дошкульним, сумним, зворушливим і т. д. Розважлива тональність Г. відрізняє його від сатири, сарказму та ін. "руйнівних" видів сміху. Гумористичними бувають твори всіх видів і родів літератури (повість, оповідання, комедія, поема, епіграма).
В українській л-рі джерелом Г. є багаті скарби нар. сміхової культури: нар. казки й анекдоти, прислів'я й приказки, жартівливі оповідання. Класична гумористика І. Котляревського, Г. Квітки-Основ'яненка, 1. Нечуя-Левицького, С. Руданського та ін. знайшла продовження в укр. рад. л-рі: твори В. Еллана (Блакитного), Остапа Вишні, В. Чечвянського, С. Олійника, Д. Білоуса, С. Воскрекасенка, М. Годованця, О. Ковіньки, М. Білкуна, Ф. Маківчука, П. Глазового, Є. Дударя, О. Чорногуза, О. Жолдака та ін. Гумористич. сміх — яскравий стильовий компонент творів таких укр. рад. прозаїків, як О. Ільченко, В. Земляк, П. Загребельний, Григір Тютюнник, В. Міняйло, Є. Гуцало, В. Дрозд та ін.
■ Літ. див. до ст. Комічне.
Ю. І. Цеков.
Українська літературна енциклопедія (A—Н)