гуркіт —
[гурк'іт] -коту, м. (на) -кот'і
Орфоепічний словник української мови
гуркіт —
-коту, ч. Звуки від ударів, падіння, розрядів і т. ін., перев. протяжні, розкотисті.
Великий тлумачний словник сучасної мови
гуркіт —
див. гамір; звучання
Словник синонімів Вусика
гуркіт —
ГУДІ́ННЯ (чого і без додатка — сукупність багатьох низьких протяжних звуків), ГУЛ, ГУК, ГУГОТІ́ННЯ, ГУ́ГІТ, ГУД, СТУГОНІ́ННЯ, СТУ́ГІН, ДУДНІ́ННЯ (глухе); РЕВІ́ННЯ, РЕВ, РЕ́ВІТ діал. (сильне); ПЕРЕГУ́Д (нерівномірне).
Словник синонімів української мови
гуркіт —
ГУ́РКІТ, коту, ч. Звуки від ударів, падіння, розрядів і т. ін., перев. протяжні, розкотисті. Чути гуркіт гармат (Н.-Лев., III, 1956, 308); 3 передпокою чути брязкіт замка і гуркіт дверей, що відчиняються (Коч., II, 1956, 487); В горах роздавався гуркіт далекого грому (Галан, Гори.., 1956, 39).
Словник української мови в 11 томах
гуркіт —
Гуркіт, -коту м. Стукъ, грохоть. Желех. У млині такі гуркоти, туркоти, що не дай Господи. ЕЗ. V. 197.
Словник української мови Грінченка