гуркіт
ГУ́РКІТ, коту, ч. Звуки від ударів, падіння, розрядів і т. ін., перев. протяжні, розкотисті.
Чути гуркіт гармат (Н.-Лев., III, 1956, 308);
3 передпокою чути брязкіт замка і гуркіт дверей, що відчиняються (Коч., II, 1956, 487);
В горах роздавався гуркіт далекого грому (Галан, Гори.., 1956, 39).
Словник української мови (СУМ-11)