деркач

Дерка́ч, -ча́, -че́ві, -че́м; -качі́, -чі́в

Значення в інших словниках

1. деркач — I -а, ч. Невеликий перелітний птах із жовтувато-бурим оперенням, який відзначається характерним скрипучим криком. II -а, ч. 1》 Стертий віник. 2》 перен. Про щось обсмикане, обірване.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. Деркач — Дерка́ч прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються.  Орфографічний словник української мови
3. деркач — див. віник  Словник синонімів Вусика
4. деркач — Птах, гніздиться на луках та полях Євразії і Африки; довж. 28 см; об'єкт полювання.  Універсальний словник-енциклопедія
5. деркач — I. ДЕРКА́Ч (птах з характерним скрипучим криком), РАПА́К діал., РАПА́Ч діал. Кричали у вечірніх травах деркачі (П. Загребельний). ВІ́НИК (зв'язаний жмуток віниччя, лозин, тонких гіллячок і т. ін.  Словник синонімів української мови
6. деркач — ДЕРКА́Ч¹, а́, ч. Невеликий перелітний птах з жовтувато-бурим оперенням, який відзначається характерним скрипучим криком. Не співає соловейко, Лиш деркач дере, Вмерла вже весна кохана, Жаль мене бере (Дн. Чайка, Тв.  Словник української мови в 11 томах
7. деркач — Деркач, -ча м. 1) Коростель (птица). Rallus crex. А в очереті та деркач дере, пусти, мати, на юлицю, бо аж плач бере. Лавр. 32. 2) Вѣникъ безъ листьевъ, голикъ. Баба вловила, в міх положила, деркачем била. Ном. № 9627.  Словник української мови Грінченка