дипкур’єр —
ДИПКУР’Є́Р, а, ч. Скорочення: дипломатичний кур’єр. На борту своєму мали вони [літаки] міністрів, дипкур’єрів, послів, юристів, генералів, комерсантів… (Рибак, Час.., 1960, 310); Прибіг до Стецька дипкур’єр: — Вас на прем’єра призначено! (Вишня, І, 1956, 269).
Словник української мови в 11 томах