дисиміляція —
дисиміля́ція іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
дисиміляція —
-ї, ж. 1》 біол. Процес руйнування органічних речовин, що входять до складу живих тіл. 2》 лінгв. Заміна в слові одного з двох однакових або близьких за вимовою звуків іншим, менш спорідненим.
Великий тлумачний словник сучасної мови
дисиміляція —
(грам.) розпад, розклад (згуків)
Словник чужослів Павло Штепа
дисиміляція —
дисиміля́ція (від лат. dissimilis – несхожий) 1. Розклад органічних сполук в організмах з перетворенням їх на прості речовини, в результаті чого відбувається оновлення живої матерії та утворення потрібної для життєдіяльності енергії.
Словник іншомовних слів Мельничука
дисиміляція —
Фізіологічні та біохіміч. процеси в організмі, які призводять до розкладу органічних сполук (з виділенням енергії) та видалення з організму продуктів цих процесів; д. протилежна асиміляції.
Універсальний словник-енциклопедія
дисиміляція —
ДИСИМІЛЯ́ЦІЯ лінгв., РОЗПОДІ́БНЕННЯ. Дисиміляція може бути регресивною й прогресивною; У сполученнях двох фрикативних (щілинних) приголосних.. часто буває зміна типу розподібнення з переходом другого приголосного у відповідний африкат.
Словник синонімів української мови
дисиміляція —
ДИСИМІЛЯ́ЦІЯ, ї, ж. 1. біол. Процес руйнування органічних речовин, що входять до складу живих тіл. Зміна спадковості можлива лише в процесі асиміляції і дисиміляції, тобто в процесі побудови і зміни самого тіла (Наука.., 4, 1958, 30). 2. лінгв.
Словник української мови в 11 томах