дисиміляція

Фізіологічні та біохіміч. процеси в організмі, які призводять до розкладу органічних сполук (з виділенням енергії) та видалення з організму продуктів цих процесів; д. протилежна асиміляції.

Значення в інших словниках

1. дисиміляція — дисиміля́ція іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. дисиміляція — -ї, ж. 1》 біол. Процес руйнування органічних речовин, що входять до складу живих тіл. 2》 лінгв. Заміна в слові одного з двох однакових або близьких за вимовою звуків іншим, менш спорідненим.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. дисиміляція — (грам.) розпад, розклад (згуків)  Словник чужослів Павло Штепа
4. дисиміляція — дисиміля́ція (від лат. dissimilis – несхожий) 1. Розклад органічних сполук в організмах з перетворенням їх на прості речовини, в результаті чого відбувається оновлення живої матерії та утворення потрібної для життєдіяльності енергії.  Словник іншомовних слів Мельничука
5. дисиміляція — ДИСИМІЛЯ́ЦІЯ лінгв., РОЗПОДІ́БНЕННЯ. Дисиміляція може бути регресивною й прогресивною; У сполученнях двох фрикативних (щілинних) приголосних.. часто буває зміна типу розподібнення з переходом другого приголосного у відповідний африкат.  Словник синонімів української мови
6. дисиміляція — Дисиміля́ція, -ції, -цією  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. дисиміляція — ДИСИМІЛЯ́ЦІЯ, ї, ж. 1. біол. Процес руйнування органічних речовин, що входять до складу живих тіл. Зміна спадковості можлива лише в процесі асиміляції і дисиміляції, тобто в процесі побудови і зміни самого тіла (Наука.., 4, 1958, 30). 2. лінгв.  Словник української мови в 11 томах