дискредитація —
дискредита́ція іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
дискредитація —
-ї, ж. Підрив довір'я до кого-, чого-небудь; применшення авторитету, значення когось, чогось.
Великий тлумачний словник сучасної мови
дискредитація —
дискредита́ція (від франц. discrediter – підривати довір’я) підрив довір’я до когось, приниження гідності, авторитету когось.
Словник іншомовних слів Мельничука
дискредитація —
ДИСКРЕДИТА́ЦІЯ, ї, ж. Підрив довір’я до кого-, чого-небудь; применшення авторитету, значення когось, чогось. — Невже і ви не розумієте, що в наших умовах це, найменше, дискредитація ідеї соціалістичного змагання? (Шовк., Інженери, 1956, 172).
Словник української мови в 11 томах
дискредитація —
рос. дискредитация (від фр. discrediter — підривати довіру) — навмисні дії, спрямовані на позбавлення економічного суб'єкта довіри до нього, на підрив його авторитету. Іміджу.
Eкономічна енциклопедія