дискредитація
ДИСКРЕДИТА́ЦІЯ, ї, ж. Підрив довір’я до кого-, чого-небудь; применшення авторитету, значення когось, чогось.
— Невже і ви не розумієте, що в наших умовах це, найменше, дискредитація ідеї соціалістичного змагання? (Шовк., Інженери, 1956, 172).
Словник української мови (СУМ-11)