дискредитація
ДИСКРЕДИТА́ЦІЯ, ї, ж. Підрив довір’я до кого-, чого-небудь; применшення авторитету, значення когось, чогось.
— Невже і ви не розумієте, що в наших умовах це, найменше, дискредитація ідеї соціалістичного змагання? (Шовк., Інженери, 1956, 172).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- дискредитація — дискредита́ція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- дискредитація — -ї, ж. Підрив довір'я до кого-, чого-небудь; применшення авторитету, значення когось, чогось. Великий тлумачний словник сучасної мови
- дискредитація — дискредита́ція (від франц. discrediter – підривати довір’я) підрив довір’я до когось, приниження гідності, авторитету когось. Словник іншомовних слів Мельничука
- дискредитація — Дискредита́ція, -ції, -цією Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- дискредитація — рос. дискредитация (від фр. discrediter — підривати довіру) — навмисні дії, спрямовані на позбавлення економічного суб'єкта довіри до нього, на підрив його авторитету. Іміджу. Eкономічна енциклопедія