дитиня

Дитиня́, -ня́ти, -ня́ті, -ня́м

Значення в інших словниках

1. дитиня — дитиня́ іменник середнього роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. дитиня — -яти, с., розм. 1》 Те саме, що дитя. 2》 перен. Маля птаха.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. дитиня — див. дитина  Словник синонімів Вусика
4. дитиня — МАЛЯ́ (маленька дитина; мала тварина), МАЛЕНЯ́ розм., ДИТИНЧА́ розм., ДИТЯ́ТКО пестл., ДИТИНЯ́ пестл., ПЕРВО́ЛІТОК розм., ГОЛОПУ́ЦЬОК (ГОЛОЦЮ́ЦЬОК) фам., ПУ́ЦЬВІРІНОК фам.; МАЛЮ́К розм., ДИТИ́НКА пестл., ЛЯ́ЛЯ розм., ЛЯ́ЛЬКА розм., КАРАПУ́З жарт.  Словник синонімів української мови
5. дитиня — ДИТИНЯ́, я́ти, с., розм. 1. Те саме, що дитя́. — Дитиня дала-бись до мене, а сама [дочка] до Львова в мамки (Март., Тв., 1954, 338). 2. перен. Маля птаха. Беркут кубло в’є на скелі, Як почує дитинят, І під крилами в оселі Береже своїх птенят [пташат] (Щог., Поезії, 1958, 224).  Словник української мови в 11 томах