дитя —
дитя́ іменник середнього роду, істота
Орфографічний словник української мови
дитя —
див. ДИТИНА.
Словник синонімів Караванського
дитя —
-яти, с. Зменш.-пестл. до дитина. Дитя природи — про людину, близьку до природи, без культурних навичок.
Великий тлумачний словник сучасної мови
дитя —
дитя́ (дити́на, син) приро́ди. Людина, якої не торкнулися цивілізація, культура, виховання. Ще перед двома роками був (Янош), можна сказати, дикун, дитя природи, а нині в жаднім (жоднім) салоні не повстидається (І.
Фразеологічний словник української мови
дитя —
ДИТИ́НА (маленький хлопчик або маленька дівчинка), ДИТЯ́ пестл., ЧОЛОВІ́ЧОК пестл., ДІТВА́К розм., ВИ́ЛУПОК зневажл. Давно те минуло, як, мала дитина, Сирота в ряднині, я колись блукав, Без свити, без хліба, по тій Україні (Т.
Словник синонімів української мови
дитя —
ДИТЯ́, я́ти, с. Зменш.-пестл. до дити́на. — Щоб часом якого лиха там з ним не скоїлося. Дитя ж воно ще (Кучер, Чорноморці, 1956, 395); — Спасибі батькові й матері, що своє дитя рано будили і доброму ділу навчили (Кв.-Осн.
Словник української мови в 11 томах