добробут —
добро́бут іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
добробут —
Стан фізичного здоров’я, психологічного комфорту і економічної безпеки. англ. welfare; нім. Wohlstand m -es; угор. jólét; рос. благосостояние.
Словник із соціальної роботи
добробут —
Гаразд, гаразди, достаток, достатки, р. гараздування, обр. повна чаша, сов. благополуччя.
Словник синонімів Караванського
добробут —
[добробут] -ту, м. (на) -т'і
Орфоепічний словник української мови
добробут —
-у, ч. Матеріально-побутове забезпечення; достаток.
Великий тлумачний словник сучасної мови
добробут —
див. багатство
Словник синонімів Вусика
добробут —
Стан всебічного заспокоєння матеріальних та нематеріальних потреб населення; мірою рівня д. є величина валового національного доходу, яка припадає на 1 мшк.
Універсальний словник-енциклопедія
добробут —
ДОБРО́БУТ, у, ч. Матеріально-побутове забезпечення; достаток. Добробут народний та воля — То наша найперша засада (Граб., І, 1959, 367); Метою комуністів є побудова суспільства, де буде забезпечено загальний добробут, процвітання усіх народів...
Словник української мови в 11 томах
добробут —
рос. благосостояние ступінь (повнота) забезпеченості населення країни, окремої соціальної групи, сім'ї, особи життєво необхідними засобами, матеріальними, соціальними, культурними й духовними благами.
Eкономічна енциклопедія
добробут —
Добробут, -ту м. Благосостояніе. К. XII. 7. Буде на сторожі добробуту народнього стояти. К. Бай. 64.
Словник української мови Грінченка