добробут
ДОБРО́БУТ, у, ч. Матеріально-побутове забезпечення; достаток.
Добробут народний та воля — То наша найперша засада (Граб., І, 1959, 367);
Метою комуністів є побудова суспільства, де буде забезпечено загальний добробут, процвітання усіх народів, вічний мир між націями (Маніф. миру, 1957, 29);
Федір належав до тих людей, що найменше дбають про свій власний добробут (Руд., Вітер.., 1958, 63).
Словник української мови (СУМ-11)