довір’я —
ДОВІ́Р’Я, я, с. Ставлення до кого-небудь, що виникає на основі віри в чиюсь правоту, чесність, щирість і т. ін. Ся просьба показує таке Ваше довір’я до мене і таку повагу, якої я, може, й не заслужила (Л. Укр.
Словник української мови в 11 томах