Значення в інших словниках
-
довіряти —
довіря́ти дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
-
довіряти —
ДОВІРЯТИ – ДОРУЧАТИ Довіряти, довірити. 1. Вірити комусь, чомусь, покладатися на когось, щось. Жінка зрозуміла, що їй не довіряють, і заплакала (А.Хижняк); Паперові гроші вже вийшли з ужитку. їм не довіряли, ні старим, ні новим (Л.Дмитерко).
Літературне слововживання
-
довіряти —
(кому) вірити, покладатися <�здаватися, сповіряти> на кого, мати віру <�певність> у, бути певним у, о. не боятися <�не остерігатися> кого, не таїтися від; (зброю) доручати, припоручити; (секрет) звірятися <�довірятися> кому.
Словник синонімів Караванського
-
довіряти —
-яю, -яєш, недок., довірити, -рю, -риш, док. 1》 неперех., кому, чому. Вірити кому-, чому-небудь, покладатися на кого-, що-небудь. 2》 перех. Виявляти довір'я, доручати, передавати кому-небудь когось, щось. 3》 перех. Ділитися з ким-небудь своїми думками, таємницями і т. ін.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
довіряти —
див. вірити
Словник синонімів Вусика
-
довіряти —
ДОВІРЯ́ТИ кому (ставитися до когось із довір'ям), ДОВІРЯ́ТИСЯ, ВІ́РИТИ, ЙНЯ́ТИ ВІ́РУ (ВІ́РИ), ПОКЛАДА́ТИСЯ на кого, ЗВІРЯ́ТИСЯ на кого, НАДІ́ЯТИСЯ на кого; ВВІРЯ́ТИ (УВІРЯ́ТИ) кому, на кого, ВВІРЯ́ТИСЯ (УВІРЯ́ТИСЯ), СПУСКА́ТИСЯ на кого, розм.
Словник синонімів української мови
-
довіряти —
ДОВІРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ДОВІ́РИТИ, рю, риш, док. 1. неперех., кому, чому. Вірити кому-, чому-небудь, покладатися на кого-, що-небудь. Він ..батькові не довіряв (Котл.
Словник української мови в 11 томах
-
довіряти —
Довіря́ти, -ря́ю, -єш сов. в. довірити, -рю, -риш, гл. 1) Довѣрять, довѣрить. К. Псал. 178. І батькові не довіряв. Котл. Ен. 2) Испытывать, испытать. Я довірив попа, який він. Н. Вол. у.
Словник української мови Грінченка