довіряти
Довіря́ти, -ря́ю, -єш
сов. в. довірити, -рю, -риш, гл.
1) Довѣрять, довѣрить. К. Псал. 178. І батькові не довіряв. Котл. Ен.
2) Испытывать, испытать. Я довірив попа, який він. Н. Вол. у.
Словник української мови ГрінченкаДовіря́ти, -ря́ю, -єш
сов. в. довірити, -рю, -риш, гл.
1) Довѣрять, довѣрить. К. Псал. 178. І батькові не довіряв. Котл. Ен.
2) Испытывать, испытать. Я довірив попа, який він. Н. Вол. у.
Словник української мови Грінченка