дозорець —
дозо́рець іменник чоловічого роду, істота рідко
Орфографічний словник української мови
дозорець —
Дозо́рець. Доглядач. Плекане дерев овочевих піддержувано преміями для дозорців повітових доріг і иньших дорожників (Б., 1895, 16, 4) // пол. dozorca — 1) сторож (дому), 2) наглядач, доглядач.
Українська літературна мова на Буковині
дозорець —
[дозореиц'] -рц'а, ор. -рцеим, м. (на) -рцеив'і/-рц'у, мн. -рц'і, -рц'іў
Орфоепічний словник української мови
дозорець —
рідко дозірець, -рця, ч. 1》 Той, хто перебуває в дозорі. 2》 заст. Наглядач.
Великий тлумачний словник сучасної мови
дозорець —
див. вартовий; сторож
Словник синонімів Вусика
дозорець —
НАГЛЯ́ДА́Ч (службовець, що здійснює нагляд, контроль за працівниками, робітниками, звичайно підневільними, рабами, в'язнями і т. ін.), ДОЗО́РЕЦЬ заст., ДОЗО́РЧИЙ заст.; ПРИГО́НИЧ заст., ПРИГІ́НЧИЙ заст.
Словник синонімів української мови
дозорець —
ДОЗО́РЕЦЬ, рідко ДОЗІ́РЕЦЬ, рця, ч. 1. Той, хто перебуває в дозорі. Дозорець подерся на самий верх вітряка, що служив спостережним пунктом для різних ворогуючих між собою армій (Гончар, Таврія..
Словник української мови в 11 томах
дозорець —
Дозорець, -рця м. Наблюдатель, надсмотрщикъ, дядька.
Словник української мови Грінченка