Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

докучати

Докуча́ти, -ча́ю, -ча́єш, -ча́є

Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р.

Значення в інших словниках

  1. докучати — докуча́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. докучати — Надокучати, набридати, обридати, настирюватися, о. гризти голову, с. остогидати, осточортівати, док. остобісіти; (навмисне) дозоляти, доїдати, ДОШКУЛЯТИ, ДОПІКАТИ, надозоляти, грати на нерви.  Словник синонімів Караванського
  3. докучати — -аю, -аєш, недок., докучити, -чу, -чиш, док. Повторюванням, одноманітністю дій, слів і т. ін. неприємно вражати; набридати. || перен. Не давати спокою, мучити, турбувати (про почуття, хвороби, думки і т. ін.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. докучати — див. набридати  Словник синонімів Вусика
  5. докучати — МУ́ЧИТИ кого (завдавати мук, фізичних або моральних страждань; бути причиною, джерелом страждань), БОЛІ́ТИ кому, кого; КАТУВА́ТИ, ЗАКАТО́ВУВАТИ, МОРДУВА́ТИ, ЗАМОРДО́ВУВАТИ, НІ́ВЕЧИТИ...  Словник синонімів української мови
  6. докучати — ДОКУЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ДОКУ́ЧИТИ, чу, чиш, док. Повторюванням, одноманітністю дій, слів і т. ін. неприємно вражати; набридати. Він довгі літа докучав панові різними процесами (Фр.  Словник української мови в 11 томах