докучати

докуча́ти

-аю, -аєш, недок., докучити, -чу, -чиш, док.

Повторюванням, одноманітністю дій, слів і т. ін. неприємно вражати; набридати.

|| перен. Не давати спокою, мучити, турбувати (про почуття, хвороби, думки і т. ін.).

Значення в інших словниках

1. докучати — докуча́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. докучати — Надокучати, набридати, обридати, настирюватися, о. гризти голову, с. остогидати, осточортівати, док. остобісіти; (навмисне) дозоляти, доїдати, ДОШКУЛЯТИ, ДОПІКАТИ, надозоляти, грати на нерви.  Словник синонімів Караванського
3. докучати — див. набридати  Словник синонімів Вусика
4. докучати — МУ́ЧИТИ кого (завдавати мук, фізичних або моральних страждань; бути причиною, джерелом страждань), БОЛІ́ТИ кому, кого; КАТУВА́ТИ, ЗАКАТО́ВУВАТИ, МОРДУВА́ТИ, ЗАМОРДО́ВУВАТИ, НІ́ВЕЧИТИ...  Словник синонімів української мови
5. докучати — Докуча́ти, -ча́ю, -ча́єш, -ча́є  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. докучати — ДОКУЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ДОКУ́ЧИТИ, чу, чиш, док. Повторюванням, одноманітністю дій, слів і т. ін. неприємно вражати; набридати. Він довгі літа докучав панові різними процесами (Фр.  Словник української мови в 11 томах