Значення в інших словниках
-
докучити —
доку́чити дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
-
докучити —
МУ́ЧИТИ кого (завдавати мук, фізичних або моральних страждань; бути причиною, джерелом страждань), БОЛІ́ТИ кому, кого; КАТУВА́ТИ, ЗАКАТО́ВУВАТИ, МОРДУВА́ТИ, ЗАМОРДО́ВУВАТИ, НІ́ВЕЧИТИ...
Словник синонімів української мови
-
докучити —
Доку́чити, -ку́чу, -чиш, -чать
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
докучити —
ДОКУ́ЧИТИ див. докуча́ти.
Словник української мови в 11 томах
-
докучити —
Докуча́ти, -ча́ю, -єш сов. в. докучити, -чу, -чиш, гл. Надоѣдать, надоѣсть, докучать, докучить, досаждать, досадить. Шевч. 448. Мухи йому не докучають, бо тоді ще ніяка нужа не буває. Осн. 1862. V. А старший хлопчик лазить, голосить та докуча матері. Кв.
Словник української мови Грінченка