Словник української мови в 11 томах

докучити

ДОКУ́ЧИТИ див. докуча́ти.

Словник української мови (СУМ-11)

Значення в інших словниках

  1. докучити — доку́чити дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. докучити — див. докучати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. докучити — МУ́ЧИТИ кого (завдавати мук, фізичних або моральних страждань; бути причиною, джерелом страждань), БОЛІ́ТИ кому, кого; КАТУВА́ТИ, ЗАКАТО́ВУВАТИ, МОРДУВА́ТИ, ЗАМОРДО́ВУВАТИ, НІ́ВЕЧИТИ...  Словник синонімів української мови
  4. докучити — Доку́чити, -ку́чу, -чиш, -чать  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. докучити — Докуча́ти, -ча́ю, -єш сов. в. докучити, -чу, -чиш, гл. Надоѣдать, надоѣсть, докучать, докучить, досаждать, досадить. Шевч. 448. Мухи йому не докучають, бо тоді ще ніяка нужа не буває. Осн. 1862. V. А старший хлопчик лазить, голосить та докуча матері. Кв.  Словник української мови Грінченка