дописувач —
допи́сувач іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
дописувач —
-а, ч. Співробітник газети, журналу і т. ін., що надсилає статті чи повідомлення про що-небудь із місця подій; кореспондент.
Великий тлумачний словник сучасної мови
дописувач —
КОРЕСПОНДЕ́НТ, ДОПИ́СУВАЧ. Вдень над містом стояв дим, вночі — заграва. Ми, кореспонденти фронтової газети, їздили туди щодня по оперативний матеріал (Л. Дмитерко); Франко, живучи на селі, став фактично єдиним дописувачем свого журналу (П. Колесник).
Словник синонімів української мови
дописувач —
ДОПИ́СУВАЧ, а, ч. Співробітник газети, журналу і т. ін., що надсилає статті чи повідомлення про що-небудь з місця подій; кореспондент. Допис мав назву: «Наш садівник спить». Дописувач обвинувачував колгоспівського садівника в недбальстві, в ледарстві (Донч., IV, 1957, 194).
Словник української мови в 11 томах