дослідник —
дослі́дник іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
дослідник —
(надр) розвідник; ЗЛ. вчений, науковець, винахідник, шукач; (не теоретик) практик, експериментатор.
Словник синонімів Караванського
дослідник —
[доус'л’ідниек] -ка, м. (на) -ков'і/-ку, мн. -кие, -к'іў
Орфоепічний словник української мови
дослідник —
-а, ч. 1》 Той, хто займається науковими дослідженнями, вивченням, обслідуванням чого-небудь. 2》 Той, хто провадить досліди, перев. над вирощуванням сільськогосподарських культур, виведенням нових сортів і т. ін.
Великий тлумачний словник сучасної мови
дослідник —
ДОСЛІ́ДНИК, а, ч. 1. Той, хто займається науковими дослідженнями, вивченням, обслідуванням чого-небудь. Їй хотілось бути.. видатним зоологом, дослідником природи (Донч.
Словник української мови в 11 томах
дослідник —
Дослідник, -ка м. Изслѣдователь. Вельми поважний дослідник польської старосвіщини. К. XII. 65.
Словник української мови Грінченка