дослідник

(надр) розвідник; ЗЛ. вчений, науковець, винахідник, шукач; (не теоретик) практик, експериментатор.

Значення в інших словниках

1. дослідник — дослі́дник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. дослідник — [доус'л’ідниек] -ка, м. (на) -ков'і/-ку, мн. -кие, -к'іў  Орфоепічний словник української мови
3. дослідник — -а, ч. 1》 Той, хто займається науковими дослідженнями, вивченням, обслідуванням чого-небудь. 2》 Той, хто провадить досліди, перев. над вирощуванням сільськогосподарських культур, виведенням нових сортів і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. дослідник — Дослі́дник, -ка, -кові, -ку! -ники, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. дослідник — ДОСЛІ́ДНИК, а, ч. 1. Той, хто займається науковими дослідженнями, вивченням, обслідуванням чого-небудь. Їй хотілось бути.. видатним зоологом, дослідником природи (Донч.  Словник української мови в 11 томах
6. дослідник — Дослідник, -ка м. Изслѣдователь. Вельми поважний дослідник польської старосвіщини. К. XII. 65.  Словник української мови Грінченка