драбина —
драби́на іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
драбина —
-и, ж. 1》 Пристрій з двох поздовжніх жердин, частин мотузки і т. ін., скріплених рядом поперечок, щаблів, що використовується для піднімання або спускання куди-небудь. 2》 Бокова частина воза або саней, зроблена з поздовжніх і поперечних жердин.
Великий тлумачний словник сучасної мови
драбина —
драби́на: ◊ ки́нути за драби́ни з'їсти, перекусити (ст): Там у братрурі стоїть борщ і зрази з гречаною кашою. Кинь дещо за драбини, але раз-два (Керницький)
Лексикон львівський: поважно і на жарт
драбина —
Бог має драбину, в гору і в долину. Напоминають гордого багача, що може стати бідаком. Дав Бог драбину, одні лізуть вгору, а другі вдолину. Одних Бог вивищує, а інших понижує. Ліз по драбині, тай упав межи свині. Іронія з чоловіка, що пнявся в гору, тай звихнув свій добрий характер.
Приповідки або українсько-народня філософія
драбина —
ДРАБИ́НА, и, ж, 1. Пристрій з двох поздовжніх жердин, частин мотузки і т. ін., скріплених рядом поперечок, що використовується для піднімання або спускання куди-небудь. Лаврін вискочив на драбину й заглянув на горище (Н.-Лев.
Словник української мови в 11 томах
драбина —
Приставні дерев'яні сходи.
Архітектура і монументальне мистецтво