драбина

драби́на:

◊ ки́нути за драби́ни з'їсти, перекусити (ст): Там у братрурі стоїть борщ і зрази з гречаною кашою. Кинь дещо за драбини, але раз-два (Керницький)

Значення в інших словниках

1. драбина — драби́на іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. драбина — -и, ж. 1》 Пристрій з двох поздовжніх жердин, частин мотузки і т. ін., скріплених рядом поперечок, щаблів, що використовується для піднімання або спускання куди-небудь. 2》 Бокова частина воза або саней, зроблена з поздовжніх і поперечних жердин.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. драбина — Бог має драбину, в гору і в долину. Напоминають гордого багача, що може стати бідаком. Дав Бог драбину, одні лізуть вгору, а другі вдолину. Одних Бог вивищує, а інших понижує. Ліз по драбині, тай упав межи свині. Іронія з чоловіка, що пнявся в гору, тай звихнув свій добрий характер.  Приповідки або українсько-народня філософія
4. драбина — Лазиво, лазило, лезиво (драбина з лика в бортників), литра, лізиво (лезиво), лізтвина, лізтниця, лісва, лісвиця, літорка, літра, літря, лойтра (драбина у возі), луйтра, лютра, східні, сходини, сходня Фразеологічні синоніми: розсувна драбина  Словник синонімів Вусика
5. драбина — Драби́на, -ни, -ні; -би́ни, -би́н  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. драбина — ДРАБИ́НА, и, ж, 1. Пристрій з двох поздовжніх жердин, частин мотузки і т. ін., скріплених рядом поперечок, що використовується для піднімання або спускання куди-небудь. Лаврін вискочив на драбину й заглянув на горище (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах
7. драбина — Приставні дерев'яні сходи.  Архітектура і монументальне мистецтво