друг —
друг іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
друг —
Не ворог, товариш, приятель, побратим; (давній) як ім. знайомий; (любий), коханий, ІД. коханець; (життя) дружина; (народу) прихильник, прибічник, симпатик, сил. захисник, оборонець; дружок, друзяка.
Словник синонімів Караванського
друг —
[друг] -га, м. (на) -гов'і, кл. дружеи, мн. друз'і, друз'іў
Орфоепічний словник української мови
друг —
-а, ч. (мн. друзі, -ів). 1》 Особа, зв'язана з ким-небудь дружбою, довір'ям, відданістю; товариш, приятель; прот. ворог. || Особа, зв'язана з ким-небудь взаємним коханням, любов'ю; коханий, любимий. || (одн. друже, мн. друзі).
Великий тлумачний словник сучасної мови
друг —
Приятель, приятелька, подружка, подружечка, подружиця, побратим, побратимко, побратимець, (вона) посестра, посестриця, посестрина
Словник чужослів Павло Штепа
друг —
Без вірного друга, велика туга. Без приятеля прикро жити. З ним дружи, а камінь за пазохою держи. Будь осторожний із ним та приготований боронитись кожньої хвилі. Давніх друзів забувають, а при горі споминають. У біді згадують про справжніх друзів.
Приповідки або українсько-народня філософія
друг —
1 (-а) ч.; мол.; жарт. Чоловічий статевий орган. Я переконаний, що варто несподівано з'явитися до неї, і тоді... мій маленький друг до її послуг (А. Дністровий, Місто уповільненої дії). БСРЖ, 168. * Образно.
Словник жарґонної лексики української мови
ДРУГ —
• "ДРУГ" - худож.-публіцистич. і наук. журнал студ. т-ва "Академический кружок". Видавався у Львові 1874 — 77 двічі на місяць. Почав виходити як орган "москвофілів". Спочатку друкувався "язичієм", з 1876 — нар. укр. мовою. З приходом в редакцію І.
Українська літературна енциклопедія
друг —
Дружище, дружок, друзяка, кореш, нерозлийвода, однодумець, побратим, побратимець, побратимко, приятель, симпатик, товариш, товаришок Фразеологічні синоніми: товариш по чарці Приповідки: Для милого друга і вола з плуга
Словник синонімів Вусика
друг —
ДРУГ (людина, зв'язана з ким-небудь довірою, відданістю, спільними поглядами, переконаннями, на яку можна в усьому покластися), БРАТ розм., ДРУЗЯ́КА розм.; ДРУЖИ́ЩЕ розм. (у звертанні); КУНА́К (у кавказьких горців); ПОБРАТИ́М, КАМРА́Т діал. (перев.
Словник синонімів української мови
друг —
ДРУГ, а, ч. (мн. дру́зі, ів). 1. Особа, зв’язана з ким-небудь дружбою, довір’ям, відданістю; товариш, приятель; протилежне ворог. Святую біблію читає Святий чернець і научає, Що цар якийсь-то свині пас Та дружню жінку взяв до себе, А друга вбив.
Словник української мови в 11 томах