друкарка —
друка́рка іменник жіночого роду, істота
Орфографічний словник української мови
друкарка —
-и, ж. Жінка, що друкує на друкарській машинці.
Великий тлумачний словник сучасної мови
друкарка —
ДРУКА́РКА, МАШИНІ́СТКА розм., ДРУКА́РНИЦЯ заст. — Можливо, я мислю, як людина, закохана в свою науку. Але й ці дівчата, очевидно, не байдужі до неї. Інакше вони пішли б працювати друкарками, рахівниками, секретарками (Ю.
Словник синонімів української мови
друкарка —
ДРУКА́РКА, и, ж. Жінка, що друкує на друкарській машинці. Дріботливе стукання друкарок чути було ще на вулиці в розчинені вікна (Ле, Міжгір’я, 1953, 380); Зараз Віра працювала друкаркою в одному з відділів управління заводу (Руд., Вітер.., 1958, 31).
Словник української мови в 11 томах