друкар —
друкар – друкарка Особливістю першого з цих іменників є те, що робітницю друкарського цеху, як і робітника, також називають друкарем, а не друкаркою, як слід було б чекати. Наприклад, “Моя сестра працює на книжково-журнальній фабриці друкарем”.
«Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
друкар —
друка́р іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
друкар —
-я, ч. Фахівець друкарської справи, поліграфічного виробництва. || Той, хто працює в друкарні. || спец. Той, хто працює в друкарському цеху.
Великий тлумачний словник сучасної мови
друкар —
ДРУКА́Р, я́, ч. Фахівець друкарської справи, поліграфічного виробництва. Він [Вахтанг VI] перший завів у Тбілісі друкарню [1709 р.], запросивши друкаря Михайла Степанова (Видатні вітч. географи.., 1954, 24); // Той, хто працює в друкарні.
Словник української мови в 11 томах