друк

Друк, дру́ку, -кові, у -ку і у -кові (від друкува́ти)

дрюк і друк, -ка, -кові; -ки, -ків

Значення в інших словниках

1. друк — друк іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. друк — ДРУК – ПРЕСА Друк, -у. 1. Процес виготовлення друкованої продукції; видавнича і друкарська справа: вийти з друку (друком), з’явитися друком, здати до друку, свобода друку, комбінат друку.  Літературне слововживання
3. друк — Друкований текст; (дія) друкування, публікація, публікування, оприлюднення; мн. ДРУКИ, друковані пам'ятки.  Словник синонімів Караванського
4. друк — [друк] -ку, м. (ў) -ку/-уц'і, мн. -кие, -к'іў  Орфоепічний словник української мови
5. друк — -у, ч. 1》 тільки одн. Процес виготовлення друкованої продукції; друкування. Вийти з друку — з'явитися опублікованим. Випустити друком — надрукувати; бути опублікованим. 2》 тільки одн. Текст, відтворений друкарським способом.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. друк — Перенесення зображення з друкарської форми на папір, картон, фольгу з використанням друкарських фарб і друкарської машини; високий д. (типографський): рельєфні елементи друкарської форми, які покривають фарбою, опуклі; плоский...  Універсальний словник-енциклопедія
7. друк — ДРУК, у, ч. 1. тільки одн. Процес виготовлення друкованої продукції; друкування. Я хотів би переглянути перед друком рукописи (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах
8. друк — I. Друк, -ку м. Печать, печатаніе. Подали до друку у «Основу». К. (О. 1862. III. 30). Писав, щоб я слав йому до друку. А що тепер не перейшло через редакцію до друку, мусить зоставатись до иншого часу. Передм. до Кобзаря Шевч. вид. Кожанчикова, стр.  Словник української мови Грінченка