Значення в інших словниках
-
друк —
ДРУК – ПРЕСА Друк, -у. 1. Процес виготовлення друкованої продукції; видавнича і друкарська справа: вийти з друку (друком), з’явитися друком, здати до друку, свобода друку, комбінат друку.
Літературне слововживання
-
друк —
Друкований текст; (дія) друкування, публікація, публікування, оприлюднення; мн. ДРУКИ, друковані пам'ятки.
Словник синонімів Караванського
-
друк —
[друк] -ку, м. (ў) -ку/-уц'і, мн. -кие, -к'іў
Орфоепічний словник української мови
-
друк —
-у, ч. 1》 тільки одн. Процес виготовлення друкованої продукції; друкування. Вийти з друку — з'явитися опублікованим. Випустити друком — надрукувати; бути опублікованим. 2》 тільки одн. Текст, відтворений друкарським способом.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
друк —
Перенесення зображення з друкарської форми на папір, картон, фольгу з використанням друкарських фарб і друкарської машини; високий д. (типографський): рельєфні елементи друкарської форми, які покривають фарбою, опуклі; плоский...
Універсальний словник-енциклопедія
-
друк —
Друк, дру́ку, -кові, у -ку і у -кові (від друкува́ти) дрюк і друк, -ка, -кові; -ки, -ків
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
друк —
ДРУК, у, ч. 1. тільки одн. Процес виготовлення друкованої продукції; друкування. Я хотів би переглянути перед друком рукописи (Коцюб.
Словник української мови в 11 томах
-
друк —
I. Друк, -ку м. Печать, печатаніе. Подали до друку у «Основу». К. (О. 1862. III. 30). Писав, щоб я слав йому до друку. А що тепер не перейшло через редакцію до друку, мусить зоставатись до иншого часу. Передм. до Кобзаря Шевч. вид. Кожанчикова, стр.
Словник української мови Грінченка