друкар
ДРУКА́Р, я́, ч. Фахівець друкарської справи, поліграфічного виробництва.
Він [Вахтанг VI] перший завів у Тбілісі друкарню [1709 р.], запросивши друкаря Михайла Степанова (Видатні вітч. географи.., 1954, 24);
// Той, хто працює в друкарні.
За два місяці від дня Лютневої революції перестрайкували вже і металісти на великих заводах.., і друкарі всіх міських друкарень (Смолич, Мир.., 1958, 50);
Писатиму [переклади] на перестанках, а то для друкарів отаке тремтяче писання, певне, не дуже приємне (Л. Укр., V, 1956, 412);
// спец. Той, хто працює в друкарському цеху.
Він виконує обов’язки складача і друкаря.
Словник української мови (СУМ-11)