дурість —
вибива́ти / ви́бити (ви́гнати) дур (ду́рощі, ду́рість) з кого—чого. Суворими заходами впливати на кого-небудь, відучуючи від чогось (перев. поганого, осудливого).
Фразеологічний словник української мови
дурість —
БЕЗГЛУ́ЗДЯ (поведінка, вчинки і т. ін., що суперечать здоровому глузду), НІСЕНІ́ТНИЦЯ, ДУ́РІСТЬ розм., ДУ́РОЩІ мн., розм., ДУРНИ́ЦЯ розм., ГЛУ́ПСТВО заст., ІДІОТИ́ЗМ підсил розм., ІДІО́ТСТВО рідше, БО́ЗНА-ЩО підсил. розм., КА́ЗНА-ЩО підсил. розм.
Словник синонімів української мови
дурість —
ДУ́РІСТЬ, рості, ж. 1. Розумова обмеженість, тупість; глупота. [Хрипун:] Ви розписались в своїй дурості. Я командуючому доповів, і він зі мною згоден (Корн.
Словник української мови в 11 томах
дурість —
Дурість, -рости ж. Глупость. см. дурощі.
Словник української мови Грінченка